![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Любов у дружби запитала:
Навіщо в гості завітала? Ти непотрібна для людей, Коли вже я коло дверей. На що їй дружба відповіла - Пихата ти й зарозуміла. А ще, сказала дружба їй, Ти про таке навіть не мрій. Де ти залишиш тільки сльози, Зітхання, смуток та погрози. Серця образити не дам, Я посмішку залишу там... |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Проси!
Піднімалась на гору, Молилась і падала, Назбирала в долоні Краплинки роси… І Отець доторкнувся До серця розрадою: “Ти прийшла… Я щасливий! Чого хочеш, проси!” Розгубилась…Просити сили, Розуміння, здоров’я, краси?! А Батьківські очі любили І уста усміхались: проси! Отче мій! Твоє серце відкрите, Джерело життя й доброти! Научи мене, Тату, любити, Так любити, як любиш Ти!!! Галина Левицкая |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Не все в житті можливо повернути,
Не змиє все гірка сльоза Тому в житті цінуймо те що маєм Іне гонімося за тим чого нема Не спричиняймо ближньому словами болю, І не робім нікому зла, Бо рана завдана жорстокими словами Болючіша, ніж рана від ножа. Прощаймо з серця усі болі і образи, Щоб Бог простив провини наші і гріхи, Хоч навіть зможем цілий світ здобути Та прийде час покинемо земні стежки. Від нас залежить, що чекає далі... Чи вічна радість й неземна краса Там де нема ні болю ні печалі, А чи покута за гріхи тяжка. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
.
Найвища *мудрiсть *– *усмiхатись *зранку! Життю *радiти, *хоч *би *що *було! Терпiти *бiль. *Угамувати *рану. Простити *ближнiм *їх *несправжнє *зло. Три *корiнцi *висмоктують *з *нас *душу. Найперший *– *заздрiсть. *Жадiбнiсть *за *ним. I *лiнощi... *Настiльки *серце *сушать, Що *усмiшки *не *залишають *в *нiм. Щоб *вирвати *їх, *треба *мати *волю I *треба *зрозумiти *сенс *життя *: Любити *ближнього, *приймати *Долю, I *гiдно *йти *по *краю *небуття. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Поезія захоплює не всіх. *
Вона хвилює лиш чутливі душі, Яким життя - це щирі сльози й сміх, Бажання усвідомити все суще. Поезія - це крапелька роси, В якій злилися почуття і думка. Словесний образ Божої Краси - Це вічності й життя духовна злука. Багато до поезії глухих, Що музики високої не чують. Тому шануймо і любімо тих, Для кого світ поезії існує! * .. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Головне-не бути коханим,
а любити і бути благословінням для інших... Головне-не отримувати задоволення, а вміти ділитися... Головне-не шукати задоволення для себе, а бути задоволеним,приносячи радість іншим... Головне-не те,що Бог виконує наші бажання, а те,що ми творими Його волю... Головне-не те,що люди про нас думають, а те,якими ми постаємо перед Богом... * * * * * * * * ГОЛОВНЕ-не те,коли ми помремо, а те як ми проживемо своє життя! |
![]() |
![]() |
|
||||
|
ЦЕ ВСЕ ВІД БОГА
Ще сад дарує людям тінь, Ще солов`їний чути голос, Ще в`ються *бджілки золоті І дозріва на сонці колос. Ще цвіркуни,мов ковалі, Кують з промінчика підкову. Ще став красивий не змлів, Купає сонце вечорове. Ще десь попереду - дощі Жене,немов отару,вітер... Це все - від БОГА, для душі. І так *душі моїй привітно. |
| Powered by vBulletin® Version 3.8.6 Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot |