![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
||||
|
-2-
Не раз каміння гостре в грішного летіло, Від ран душевних схудло сильно юне тіло. Левиту і священику далекий я, В самарянинові дана любов Твоя. Бува кричали гучно, злість свою зганяли, В роздратуванні без розбору ображали. Обманом і лукавством свого добивались — До підступів заради срібняків вдавались. Та зла у серці на людину не тримаю, Урок життєвий з досвідом — це так сприймаю. Події ці смиренності в житті навчали, Під натиском важким характер гартували... |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Без Мене ви ніщо не можете робити», —
Згадав слова з Письма, і стало легше жити. Адже обставини й бажання — все з небес, Я зрозумів усе, причину всіх чудес... Був час, коли сім'я моя у злиднях жила, І мати допомоги в ближнього просила. В боргах зі смутком ми не день, не два сиділи, І хліб земний подавлені в часи ті їли. Був час, коли найближчі люди відвернулись, На біль душевний мій не відгукнулись. Бувало, друзі нехтували часто мною, Та благо — адже близько був в ті дні з Тобою. продолжение |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Так довго думав, перш ніж ці рядки писати,
Чи у вірші, чи у поемі показати, Про те, що Бог благий і добре чинить нам, Турбується про все, за всім слідкує сам. І місяці, роки у роздумах сидів, Наважився — паперу їх віддать зумів. Слова подяки хочу виразити Богу, За красоту землі і щиру допомогу. Твій ніжний почерк, Боже, видно у природі: Я в захваті від нього всюди. При нагоді Задумуюсь про ідеал, який задумав Ти, Про досконалість, вищі форми красоти. Блакитне небо, що притягує наш зір, Для людства створено, о друже мій, повір. Хмарини, що пливуть на висоті повільно, Багаж дощів, снігів несуть у собі вільно. Проміння сонячне теплом нас зігріває, І місяць, що вночі світить не забуває. Далекі зорі неба із любов’ю мерехтять, Галактики у нескінченності висять |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Любов Божа
Вона тебе окриляє, Із нудьги вириває, Навчає довготерпіти, Не заздрити, правду любити. Усі тягарі переносить І тільки обману не зносить, Не гнівається, не гордиться, Турбується, не ліниться, Вона усе покриває, Людей із біди визволяє, Вірить у все, усе терпить, Мета її – милосердя! Вона жива – це не мрія, І є у тебе надія Знайти її і пізнати, Не треба по світу блукати Лиш мати серце відкрите, Щоб Ісуса туди запросити, А Вона уже тут - на порозі Ця вічна Любов Божа. E.Kaчан |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Дух Святий наповни серце
Дух Святий! Наповни серце Тою чистою водою, що стікає із небес, Дай торкнутись того Царства, І вклонитися престолу, Де живе Творець чудес! Він Володар всього світу Бог богів і Цар царів За зимою прийде літо, А за літом прийде осінь, Та незмінним буде Він! Кожен день Йому належить, Бо Він сонце підійма! І за зорями Він стежить, І дає лісам одежу, Щоб раділи ти і я! Бийте гучно барабани, І лунайте голоси! Поскидали ми кайдани, Позализували рани, Хоч були колись в грісі. Йому вірші, Йому пісні І найкращії слова, В Господі ми підростаєм, Дух наш сили набирає, Щоб творить Його діла! Будем славити щоденно, Возвіщать Імя Христа Щоб ця слава не минала, І щоб людство підіймала, І лилася як ріка! Е.Качан |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Промінь сонця
Промінь сонця звеселяє Сині-сині небеса, Світ наш білий окриляє – Подивись – яка краса! Босоніж пробігтись хочу По зеленій цій траві, Бо дарує барви літо І тепло своїй землі. Доторкнутися я хочу До холодної роси, І пізнати Волю Божу, Моє місце в цій красі. Щоб не марно милуватись Тим, що створене Отцем, Щоб іти і малювати Шлях Господнім олівцем. Щоб не просто жили люди І померли у свій час Слово Бога нести будем, Бо вогонь горить у нас. Будем нести перемогу І Господні чудеса, Бо живем для Слави Бога По дорозі в небеса. Е.Качан |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Господь надіється на тебе
Як подих сонця стукає у двері, Так наш Господь надіється на тебе Бо він збирає всіх своїх овець, Щоб чути стукіт люблячих сердець. Готуй своє вбрання ще зранку, І очищай від бруду вишиванку, Щоб слово Господа нести у чистоті, А не лишатись з даром цим насамоті. Ти тільки не барись, неси, як цінний скарб, І не шкодуй для цього світлих фарб. І Дух Святий прийде на допомогу, Щоб показати Господа дорогу. Е.Качан |
![]() |
![]() |
|
||||
|
-2-
Тут промайнула думка – це Господь! Усіх знаходить хто його шука, Він промовляє: «Жду тебе, приходь В Мої обійми – заспокою Я!» Та раптом сумнів взяв мене: «Ні Боже, Боже ні! Не підійду до Тебе , Бо я грішний і життя моє в пітьмі!» Та Бог пробачив, і підняв, і обігрів, І ожила поранена душа А потім в серце я Ісуса запросив, І там почув – радіють небеса!» А ще Господь подарував вогонь, І цей вогонь запалює серця, Його ймення – Ісусова любов, І перемога Господа – Христа! Е.Качан |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Вогонь
Я буду Богу руки простягать, Щоб у мені вогонь горів, а не жеврів, Щоб людство від неволі рятувать, Для цього Він мене підняв і запалив! Ніхто не хоче змарнувать життя, Та все ж по-різному летять в людей роки, У когось день – як те брудне сміття; А хтось його цінує, як скарби. Та в чому ж цінність – збудувати дім, А може народити п’ять малят, Пізнати велич гір та глибину морів, Чи, може, посадити пишний сад! Де те, що душу зігріва в усі часи Чи ти юнак, а може вже старий, Чистіше від холодної роси, І важливіше будь-яких надій. продолжение |
| Powered by vBulletin® Version 3.8.6 Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot |