СХОЖИЙ НА БАТЬКА
Мені назустріч незнайомець йде,
Я ввічливо до нього привітався.
Мене питає він: “Ти чий будеш?”
І тільки відповісти я зібрався,
Як він собі за мене відповів:
- Ти син Івана, правильно гадаю?
- Так, вірно, - брови я дугою звів, -
Але я, дядьку, зовсім вас не знаю!
- І я, синок, тебе до сих не знав,
- Сьогодні вперше я тебе побачив,
Але чий син – одразу я впізнав,
На тебе дивлюсь і Івана бачу.
- Так кажуть всі – на батька схожий я
Не тільки зовнішністю в нього я удався,
І голос, і манери, і хода...
Як був малий і якось заблукався
Чужі мене додому привели,
Бо сам за себе я не вмів сказати,
Зраділій мамі в руки віддали...
Я, кажуть всі, - це вилитий мій тато!
Ця приповідка взята із життя
Важливої нас істини навчає:
Якщо я Бога Всемогутнього дитя
То чи на Нього схожий вигляд маю?
Чи буду впізнаний зустрічними людьми
Я як Отця Небесного дитина:
Яким являється духовний вигляд мій?
Чи прийме Бог мене як Свого сина?
|