Божий вернісаж

Стежинка змійкою втікає
В осінній, мальовничий ліс;
До себе вабить, закликає
В святково вбраний верболіз...
Все далі, далі в хащу кличе,
В казково - звабливий пейзаж
І ніби мовить: "Чоловіче!
Заглянь в природний вернісаж!
Де всіх художників Художник
Картинну виставку зробив
Й ніхто, крім Нього, не спроможний
Таке створити диво з див!
Живі листочки розкрасити
З зелених в різні кольори
І свято радісне створити
В прощанні літньої пори!"

Вячеслав Радион

Діти вічності

Думки, що в серці у людини,
Ти чуєш, Боже, як слова!
Сердечний намір з середини,
Ніхто від Тебе не схова!
Ти бачиш всіх і всіх Ти чуєш!
Ти й Всесвіт, Боже, сотворив!
І Словом Істини пануєш,
Як Батько серед дітвори!
Хоча порою й не слухняні
Бувають дочки та сини,
Ти ж, як рукою мами-няні,
Накажеш, збавив від вини.
Від ворогів Ти зберігаєш
Святую Церкву, як сім'ю
І в небо тих переселяєш,
Хто волю виконав Твою!
Щасливі ми, що народились
Від Тебе, Боже, у Христі!
В Тобі ростем і освятились,
Як діти вічності, святі!

Вячеслав Радион

З Різдвом Христовим, друзі милі!
Нехай омріяне здійсниться,
Щоб Новий рік зустріти в мирі,
З любов'ю й радістю у серці.
Щоб негаразди оминали,
Натхненням повнилися мрії,
Щоб в душах ваших не згасали
Кохання, Віра та Надія.

Коли я гортаю сторінки століть,
Знаходжу велику подію,
Що, наче маяк, серед моря горить.
Різдво. Народився Месія.
Уява малює величний етюд
Тієї Різдвяної ночі,
Що так з нетерпінням ждав стомлений люд,
До неба підносячи очі.
Поля Віфлиємські, загін для отар,
Дрімають натомлені люди,
І зоряне-зоряне небо без хмар,
І тиша, і спокій усюди.
Була незвичайно казкова та ніч,
Збулась віковічная мрія,
І жителі неба, звістивши в чім річ,
Прославили співом Месію.
Коли ж пастухи, проганяючи страх,
Ввійшли у печеру знайому,
В звичайних, убогих, простих пеленах
Лежало Дитя на соломі.
І як не чекали народи цю мить,
Настала вона так нежданно...
Подумати тільки! Месія лежить.

На Різдво

Щедро сіє сніжинками зоряне небо,
Відганяє засмучені роздуми геть.
В час Різдва в Україні тихенько до Себе
Немовлятко святе знов скликає людей.
Пастухи знов приходять під
анголів пісню,
Мудреці знов приносять для Нього дари.
І наспівує вітер про радісну звістку,
І від інею срібні стоять явори.
Як колись, самодержець,
на Ірода схожий,
Прагне знищити чисте, святе Немовля.
Але й досі жене вітер хмари ворожі,
І під звільненим небом спочине земля.
Простягаються ручки — рожеві, маленьки, —
Ніби хочуть в обійма прийняти весь світ.
Пригорнути до серця, мов лагідна ненька,
І зігріти у цій українській зимі.
Бо народ ще і досі про Бога не знає,
Не шанує Його, лише мерзне в гріхах...
Ось чому Немовля до цих пір закликає
Неспасених людей в українських снігах

Богдан Смычка

Він народився…

Він народився зовсім не по-царськи,
В хліві убогім на постелі з сіна…
Марія ніжно пеленала Сина
У переповненні жертовності і ласки.
І очі її сліз щасливих повні,
Хоч болю стільки – аж лилося з чаші…
І усміхнулася собі, згадавши,
Як Він штовхався у святому лоні.
І як Іван відчув Його присутність,
Хоч їх обох ще не було на світі,
І як Єлизавета у привіті,
Їй провіщала осяйну майбутність.
А нині її очі бачать диво –
Дитятко Боже і свою кровинку.
– Який Ти любий, найдорожчий Синку,
І як я хочу, щоб Ти жив щасливо!
В промінні осяйному явлень віщих
Була готова Сину все віддати.
Та не могла збагнути ніжна мати,
Що народився Він для щастя інших.
Його в палатах царських не вітали.
В хліві убогім на постелі з сіна…
Але у небі зазвучала пісня,
Якої жодному цареві не співали.
Василь Мартинюк

Різдвяна ніч
Ніч ясна. На неба ниві
Зорі золоті тремтять.
Очі матері щасливі
Пестять поглядом дитя.
А від ясел світло ллється
На Маріїне лице.
Мати плаче і сміється
На велике диво це.
Ніч ясна. На неба ниві
Зорі золоті мовчать.
Нині ангели щасливі
Сповіщають благодать.
Кличе в радісну дорогу
Зірка високо вгорі.
Мудреці ідуть зі сходу
І несуть свої дари.
Василь Мартинюк

Він прийшов!
А ніч тоді була така глуха,
Така сліпа, що осліпила світ.
І він безтямно рився, наче кріт,
У купі безпросвітного гріха.
І був тягар, і був печалі щем...
Та жевріла надія між примар,
Що прийде ось Месія — дивний Цар —
І розжене пітьму своїм мечем.
І залунає переможний гук,
І полум'я шугатиме вгорі...
Та Він прийшов під сяєвом зорі,
Під шурхіт сіна і копитець стук.
Тоді співали ангели й зірки,
І то була вже зовсім інша ніч.
І спали із осяяних облич
Віки чекання і гріха віки.
Василь Мартинюк

Народився Хліб

Голодний невимовно світ.
Він хліба життєдайного шукає.
Хоч плоть, здається, зовсім не болить,
Але душа і мліє, і ридає.
Волає мозок: «Де пожива, де,
Яка дасть пружності не тільки крові,
Яка і дух з безсилля підведе?
Де хліб смачний, поживний хліб любові?
Юдея ним багата? Може, Рим?
Краї далекі чи місця таємні?
Коли насичусь хлібом пресмачним?..»
І хліб життя з’явивсь у Віфлеємі.
У Домі Хліба народився Хліб!
Хліб милості, надії й оправдання,
Який з любов’ю заглядає вглиб
Сердець
й дає Себе на споживання!
У Домі Хліба народився Хліб!
І відчаю розсипалася глиба.
І світ, який від голоду осліп,
Прозрів, коли того наївся Хліба.
Ісусе мій – Ти Хліб! Твоє Різдво
Величне радістю й метою благородне.
Тебе скуштує зболене єство –
Й ніколи не залишиться голодне!

Василь Мартинюк

Очікування Різдва

Ще не було Різдва щасливих днів,
Ще світ був повен відчаю і крові,
Він мав любов, але не знав Любові,
Яка б його спасала від гріхів.
Ще не було Різдва, та світ ним снив,
Вже мить його надходила невпинно.
Воли жували сіно безневинно,
Коли дверима Йосип зарипів.
Ще не було Різдва, та вже в імлі
З’являлись обриси великої події,
Вже у потуги й стогони Марії
Вслухалась кожна мишка у хліві.
І раптом крик. Родилось Немовля,
Як родяться усі на світі діти,
І небо почало співати і радіти,
І радісно всміхнулася земля.
На цілий всесвіт в небі заяснів
Гарячий промінь зірки осяйної,
Щасливої, тепер вже різдвяної,
Й покликав у дорогу мудреців.
Вже є Різдво! Відвідав землю Він –
Творець життя і втілення любові,
Що світ омив в Своїй пречистій крові
І знаний як Ісус і Божий Син.
Василь Мартинюк

У Віфлеємі
У Віфлеємі, в тихім Віфлеємі
В ніч зоряну з’явився в тілі Ти,
На вбогій, з сіна мощеній постелі
Дитятком закричав на всі світи.
Надію провістив дитячим криком,
І ангелам утіхи не втаїть:
— Пастуше, чи старий, чи юний віком,
Йди, подивись, як Він блаженно спить!
А світла, світла — аж до Віфлеєму!..
А світла, світла — боляче очам...
Йдуть пастухи і мають віру певну,
Що Господа вони побачать там.
Ось вулиці міські, ось промені з вертепу.
А може, тут улюблене Дитя?..
Хтось двері відчинив на їх душі потребу,
І бачать всі — родина пресвята.
Усміхнена Марія, Йосип радий
Показують на Спаса в сповитку.
А Він лежить, рожевий, безпорадний,
І радість випромінює тремку!..
Співали всі хвали натхненну пісню,
І миром віяло з Його чола...
Це Він Дитям зійшов на землю грішну,
Щоб перемога над гріхом була.
У Віфлеємі, в тихім Віфлеємі
У ніч зоряну з’явився в тілі Ти,
На вбогій, з сіна мощеній постелі
Дитятком закричав на всі світи...
Василь Мартинюк

Отари мирно спочивали,
Багаття блимало в степу,
Сріблясті зорі нахиляли
Голівки в темряву сліпу.
Ще цар Давид отак, напевно,
Свою отару мирно пас.
Століття злинули даремно —
Тут зупинивсь, здавалось час.
Можливо, й досі в Палестині
Вартують стада пастухи.
Ті ж самі скелі брудно-сині,
Ті ж самі стоптані шляхи.
Але історія планети
Свій хід змінила ще тоді,
Коли отари спочивали
І пахли трави молоді.
Коли над сонними шляхами
Всесвітній подих зупинивсь,
І ангел в полі з пастухами
Враз сповістив: «Він народивсь!»
Здригнувся світ. А Палестина
Так і лишилась в самоті.
Ісус Христос — її дитина —
Розп’ятий нею на хресті.
Ні хори ангелів над нею,
Ні важкі кроки мудреців
Не розбудили в ній святої
Надії тисяч праотців.
Але ми дякуємо небу,
Що ця надміру довга ніч
Збудила в нас святу потребу
Зустрітись з Богом віч-на-віч.
І ми прийшли до ясел вбогих,
Як ті єврейські пастухи.
Бо лиш туди, в присутність Бога,
Ведуть житєвії шляхи.
Юрий Вавринюк

Різдво
Як день весни, що заходу не знає,
Як мудрості живої торжество,
Як сім небес, що в шибці кожній сяє,
Господь наш людям дасть у дар Різдво.
І ось вночі накресленим порядком
Над немовлям в колисці — над Царем —
Засяяла зоря, щоб стати нам світанком,
Прозорливцем віків й поводирем.
Дитя наділять щедрими дарами
Волхви зі сходу. Та чи зможеш ти
З людьми їх порівняти і серцями,
Які Йому приносим, як світи?
Йому до ніг, Хто жив не як лінивий,
А, зруйнувавши пекло вогняне,
Своїм життям заплатить в час великий
За душ людських безсмертя осяйне.
Юрій КАМІНСЬКИЙ

Дзвенять колядки в ніч святу, серця несуть хвалу Христу. Бо Він спасти нас в світ прийшов і нам приніс Свою любов.Дзвеніть колядки і псалми, і не вмовкайте серед тьми!!!

Різдвяна ніч...Хіба сказати вдасться, як повно в ній і таємниць, і мрій, і спогадів, і снів, і скільки щастя, і мрій у вспомненні надій?! Бо це ж та ніч, в якій зоря засяла,- й на цілім світі НОВА РАДІСТЬ СТАЛА!!!

Христос рождається!Радійте люди!
Над темним світом зійшла зоря.
Спішіть оглянути ви Боже Чудо, несіть дари для славного
Царя!

Життя
Життя - не легка річ...
Візьміть, самі простежте:
Життя - це в темну ніч
Знайти вузеньку стежку
І сміло нею йти
Так звично, як додому
Ідеш з дороги ти,
Забувши, геть про втому.
Життя - це згусток мрій,
Бажань широка нива,
Це спів весняний мій
І сміх дітей щасливий.
Життя - важкий урок,
В кінці його екзамен.
Життя - це в вічність крок,
Омріяну віками!
Життя - це неба синь,
Це стигле в полі жито.
Життя - це Божий Син,
Що нас навчав, як жити.
Тому чимдуж спіши,
Пізнай, що щастя в Бозі!
І Він в твоїй душі
Відкриє новий розділ.
Анатолій Бабачук

Небесний дар
Небесний дар,- вірші складати
Про Тебе, Боже Всеблагий,
Любов і милість оспівати,
Що все Твоє і я є Твій!
Наповнив серце,Ти,словами
Подяки,радощів й хвали
І в ньому Свій кордон поставив
Від злоби,лестошів й хули.
Нехай несеться пісня слави
Від флори,фауни,людей
Тобі Творець,наш Бог Державний,
Що серце зустрічі так жде!
Вячеслав Радион

Ступає січень тихим кроком,
кружляє в вальсі білий сніг,
з Різдвом Христовим з Новим Роком вітаю
щиро вас усіх!
Нехай малий Ісус на сіні,
що в темну ніч на світ прийшов,
дарує вам надію, віру і любов!

Пілігрим
На крилах вранішніх вітрів
Летів я до морів далеких,
Як від гнізда свого лелека
До незнайомих берегів.
Я заблукав посеред скель,
В темряві мороку безмежнім.
Палив мости, фортеці, вежі
Один у вихорі пустель.
Та Ти й тоді за мною стежив
З небесно-зоряних осель.
В пустелі квіти проросли,
Темряву світло розігнало,
З руїн моє життя постало,
Зі скель джерела полились.
Я встану рано на зорі
Тобі хвалу, Святий, віддати!
Ти вже спішиш мене вітати
Й ласкаво дивишся згори.

Неначе в казці
Добрим дивом
Хай новий рік у дім ввійде,
Щоб цілий рік жилось щасливо
І завжди малося усе!
Хай рік новий, Різдво Христове,
Вам подарують дні казкові,
Мов чистий сніг
Що землю гріє
Хай зігріває Вас надія!
З новим Роком !!!
!

Чому цінуєм ми усе,
Коли є страх, що вже втрачаєм,
Чому нам байдуже на все,
І лиш з бідою помічаєм.
Що справді варте щоб себе,
Ми всім старанням приділяли.
І що в житті є дороге,
І варте, щоб це цінували.
Але буває, що запізно,
Скарби життя ми розумієм.
Нема тоді вже вороття,
Ніщо змінити не зумієм.
Лиш чудо може помогти,
Але ж чудес не так багато.
Тож краще думати завжди,
Щоб потім вже не жалкувати

Глянь оком щирим, БОЖИЙ СИНУ,
На цю страждальну Україну.
Ти цілий світ любов'ю спас,
То ж об'єднай сьогодні нас.
Хай буде радість в кожній хаті,
Щоб ви і ми були багаті,
Щоб діти наші підростали
Й традиції не забували.
Усі горнімось до рідні
на батьківщині й в чужині,
З РІЗДВОМ СВЯТИМ усіх вітаймо
Й тих,що не з нами,пам'ятаймо.
Сідаймо за столи святкові
У сподіваннях і любові,
Заколядуймо разом всі -
ХРИСТОС родився на землі!

В пору цю, коли падає сніг
І морози чимдуж припікають,
Знов на землю спішить Новий рік —
З ним сердечно усіх вас вітаю.
Хай моїх поздоровлень потік
У серцях ваших лунко озветься
І хай вам наступаючий рік
Принесе лише радість та щастя.
Хай ялинки святкової цвіт
І вогнів новорічних гірлянди
Шлють від мене гарячий привіт,
А в додачу — розквітлі троянди.
І бажаю я кожній сім'ї
Процвітання та щедрої долі,
Щоб любові й добра ручаї
Не всихали у душах ніколи.
Зичу сонця та світлих надій,
Миру й втіхи на кожному кроці,
Також здійснення планів і мрій
У прийдешньому Новому році!

Неначе в казці
Добрим дивом
Хай новий рік у дім ввійде,
Щоб цілий рік жилось щасливо
І завжди малося усе!
Хай рік новий, Різдво Христове,
Вам подарують дні казкові,
Мов чистий сніг
Що землю гріє
Хай зігріває Вас надія!
З новим Роком !!!
!

Моя Охорона (за пс.120)
Свої очі я зводжу на гори,
Звідки прийде мені допомога!
Що тривоги, страждання і горе?
Бог — твердиня моя й осторога!
Той, що небо та землю вчинив,
Всемогутній, Святий, Милосердний.
Він з терпінням мене научив:
Стань на слові упевнено й твердо!
Не хитнеться моя нога,
Бо зі мною Твоя Охорона.
Бачу: лук вже напнувсь, як дуга…
Не боюсь, бо Твій щит — перепона
Від вогненних загострених стріл,
Від ударів небесних світил,
Від меча, що рубає навпіл,
Від лукавих, підступних мірил…
Лиш з Тобою від смерті спасусь.
Ти — є двері у Вічне Небо!
Просто кличу: Господь мій, Ісус!!!
Я з Тобою іду до Тебе…
Галина Левицька

Струн душі рука Христа торкається,
І душа піднесено співа.
Пісня ще одна на світ з'являється
Про Того, Ким серце ожива.
То про Тебе трелями ласкавими
Птах співа у купелі садів.
Хочу я життя нове прославити,
Та нових знайти не можу слів.
Твій привіт нам посилають лагідно
Всі лани квітучі і сади.
То любов Твоя, і дар Твій радісно
Я прийняв у душу назавжди.
Ту любов, той тихий подих вічности
Чую я у гомінкому дні,
І Тебе люблю я повним ніжности
Щирим серцем, що Ти дав мені.
Струн душі рука Христа торкається,
І душа піднесено співа.
Хай ніколи спів цей не кінчається!
То співа сама доба нова.

Автор слов: Євген Аксарін

Сьогодні чуєш ти
Сьогодні чуєш ти, Христос зове тебе -
Віддай Йому життя, щасливим будеш ти.
Сьогодні чуєш ти, Христос зове тебе -
Віддай Йому життя, цілком всього себе.
Радість, о радість відчуєш тоді,
Радість, о радість, радість тільки в Христі.
Радість, о радість поповниться в небі твоя,
З радістю будеш славити вічно Христа.
В серце прийми Христа - і зміниться життя,
Тоді ти скажеш всім: щасливий я в Христі.
В серце прийми Христа - і зміниться життя,
Тоді ти скажеш всім: прийдіть до Господа.

Сховалось сонце десь за краєм неба

Сховалось сонце десь за краєм неба,
Запанувала тиша в цілім світі,
О, як же я очікував тієї миті,
Коли всім серцем пригорнусь до Тебе.
Благослови, благослови,
Благослови мене,
Благослови мене, Святий мій Боже.
Я знаю, тільки Ти мене навчиш
Любить і ворогів благословляти.
Душа моя благає Тебе розмовляти,
Вона, як те вікно - уся навстіж.
Молюсь до Тебе, хоч мовчать вуста.
Молюсь всім серцем, сповненим любові.
Подяка і благання в моїм кожнім слові.
Моя молитва щира і проста.

Як манить душу голубінь небес,
Як хочеться мені злетіти вгору,
Піднятись вище, ніж гірський хребет,
Що ледве вдалині осяжний взору.
Як хочеться мені забути біль,
Нічні зітхання і гірку сльозу,
Та досягти в стрімкім пориві ціль –
Таку жадану, чисту, неземну,
Щоб злитися в блаженному єднанні
З Христом моїм у вічній красоті.
Як хочеться мені в цей час останній
Прожити кожен день у чистоті,
У святості і у святих стремліннях,
В моліннях щирих вічному Творцю,
У прагненні небесного нетління,
Щоб вірним залишитися Отцю.

Любов над усе!
1 Кор. 13 розд.
Коли нема в душі моїй любові,
То став подібним я до жебрака.
Хай навіть ангельські я знаю мови -
Та я ніхто, ніщо моє життя.
Любов не заздрить і не чинить злого,
За ненависть відплачує добром,
Завжди прощає, не шукає свого,
Ніколи не перестає любов!
Все довготерпить, хрест несе покірно,
Радіє правді, вірою живе.
Усе мине, бо все на світі тлінне,
Любов ніколи не перестає!
Ні слави, ні багатства не шукає,
Не лицемірить в простоті своїй,
Хоч часто в неї каменем кидають,
Хоч забувають дякувати їй...
Я хочу так любити, як Спаситель,
Так провести життя своє земне.
Все тлінне, тимчасове в цьому світі,
Любов же вічна, вища над усе!

В долонях у Бога
О, Боже мій!!!
Я дякую, що я в Твоїх долонях!
І навіть якщо неміч й тіснота…
І темрява пульсує біллю в скронях…
Й життя, як птах, із тіла відліта…
Я дякую, що я в Твоїх долонях!!!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
І не відділить від любові Бога!
В Твоїх руках і мить, і день, і час…
Ти — істина, життя й моя дорога.
Я думаю про Тебе, Боже мій!
Я прокидаюсь, а Ти ще зі мною…
Який же Ти Величний і Живий!!!
Бажаю йти, Ісусе за Тобою!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
Тобі, Господь, я щиро довіряю,
Бо кров Твоя цінніша всіх прикрас
У всесвіті…
Вона мене і зараз омиває…
Куди від Духа я Твого піду?!
Без Нього я пуста і несмілива,
Сама піду — спіткнусь і упаду…
І лиш з Тобою справді я щаслива.
Я дякую, що я в Твоїх руках!
Турботою мене Ти огортаєш
І відступає геть і біль, і страх—
Мене Ти Божим миром наповняєш!

-2-
Поводься із достоїнством, хоч як би,
Хто інший знов тебе не називав.
Донька Царя від нині ти й назавжди,
Не забувай своїх нових ти прав.
Але ті звички, що придбалися раніше
Не раз давались дівчинці взнаки,
Хоч часто їй здавалося, що більше
Подібне не дозволить вже собі.
Могла вона поводитись нечемно,
Невмитою виходити у двір,
Із світла заховатись в місце темне
І нишком там сидіти до тих пір,
Допоки ніжно й лагідно не кликав
Її Отець й до Нього йшла вона,
Знаходячи відраду і утіху,
Його любов й пробачення сповна.
Але роки ішли і з плином часу
Доросла стала дівчинка вже та,
Перебуваючи у царському палаці
У внутрішній красі Царя росла.
Коли її стрічали перехожі –
То впізнавали в ній її Отця,
Була вона тепер на Нього схожа,
Бо з середини сяяла уся.

ЦАРСЬКА ДОНЬКА
Маленьку дівчинку у одязі брудному
Високий Пан веде у Свій палац,
При цьому каже: “Ти тепер удома,
Обличчя витри й відтепер не плач!”
В палаці бережно мале дитя обмили,
Стару одежу викинули геть,
У білосніжні шати нарядили,
Вдягли голівку в золотий вінець.
Тоді маленька дівчинка дізналась,
Що усиновлена вона Царем царів,
Такої долі і не сподівалась,
Що буде жити поряд з Паном цим.
Таким ласкавим, добрим, ніжним, щедрим
Подібного не бачила вона.
Він розповів, як був готовий вмерти,
Щоб поряд з Ним вона завжди була.
До царського тепер належиш роду,
Запам’ятай, що ти – донька Царя,
Від попереднього господаря свободу
Отримала від нинішнього дня.

О,НЕБО!
О, небо! Мій зір полонило...
Я колись там зустрінусь з Христом.
І зараз туди б полетіла,
Але мушу ідти цим шляхом,
Крок за кроком з нелегким хрестом.
О, небо! Блакитні простори...
Там не буде печалі і сліз;
Співають для Господа хори;
Де немає життевих вже криз,
Та від горя заплаканих лиць.
О, небо! Блакитне небо!
Вже не довго будемо там.
Довіритись Богу лиш треба
І так жити, як каже Він нам;
По Христовим ідучи слідам.
Светлана Бурдак

Я падаю перед Тобою ниць
З подякою і з піснею хваління,
Бо ти відкрив найбільшу з таємниць,
Найкращу з таємниць – мого спасіння.
Душа моя пізнала в щасливу мить,
Що муки Ти прийняв й пекучі болі,
Аби вона могла щасливо жить
В країні світла, радості і волі.
Душа моя пізнала диво з див
І не натішиться, мій Господи, Тобою,
Бо Ти сповна за неї заплатив,
За всі її гріхи Своєю кров’ю.

Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ..

Моя сестричко! Будь благословенна.
Тебе люблю. За тебе я молюсь.
Будь в Господі щаслива і натхненна
На ті діла, що дав тобі Ісус!
Велична мить: із серця Батька-Бога
В цей світ чудовий народилась ти!
Хай словом Божим світиться дорога
Й веде тебе до Божої мети.

Коли я плачу – ти зі мною плачеш,
Коли радію – ми радієм вдвох!
Своїм життям не граємо в удачу:
Надія наша, наша віра – Бог!
Ми разом – у молитві і в роботі.
Приносить радість істина оця:
Ми сестри у Христі, а не по плоті,
І Дух Святий поєднує серця!

Я падаю перед Тобою ниць
З подякою і з піснею хваління,
Бо ти відкрив найбільшу з таємниць,
Найкращу з таємниць – мого спасіння.
*
Душа моя пізнала в щасну мить,
Що муки Ти прийняв й пекучі болі,
Аби вона могла щасливо жить
В країні світла, радості і волі.
*
Душа моя пізнала диво з див
І не натішиться, мій Господи, Тобою,
Бо Ти сповна за неї заплатив,
За всі її гріхи Своєю кров’ю.

Не випускайте з вуст молитви
Без болі в серці за других.
Молитва – це духовна битва,
Для молодих і для старих.
Нехай у вас із серця лине
Свята, Божественна любов,
Нехай Господь вас не покине
І буде з вами знов, і знов.