Хвала Тобі, Господь, за добре і за зле!
Хвала, Всевишній, за велике і мале!
Адже щоб учням кращі результати мати,
Їм личить з помилок завжди уроки брати!
Ми, люди, не цінуєм те що маєм,
І розумієм цінність, лиш коли втрачаєм.
Навчи, Всевишній Бог, все з радістю сприймати,
За все, що маю, серцем вдячним величати.
Прийми подяку у словах і на папері,
Це Ти відкрив для доброго широкі двері.
Від серця, в простоті, подяку виражаю,
Усе минуле й сьогодення пам’ятаю.
Тому хай жертва уст завжди у нас звучить,
Твоя любов мене і друзів моїх вчить.
Словам подяки, що ніколи не старіють,
Обітниці Твої в житті насправді діють!

-2-
Не раз каміння гостре в грішного летіло,
Від ран душевних схудло сильно юне тіло.
Левиту і священику далекий я,
В самарянинові дана любов Твоя.
Бува кричали гучно, злість свою зганяли,
В роздратуванні без розбору ображали.
Обманом і лукавством свого добивались —
До підступів заради срібняків вдавались.
Та зла у серці на людину не тримаю,
Урок життєвий з досвідом — це так сприймаю.
Події ці смиренності в житті навчали,
Під натиском важким характер гартували...

Без Мене ви ніщо не можете робити», —
Згадав слова з Письма, і стало легше жити.
Адже обставини й бажання — все з небес,
Я зрозумів усе, причину всіх чудес...
Був час, коли сім'я моя у злиднях жила,
І мати допомоги в ближнього просила.
В боргах зі смутком ми не день, не два сиділи,
І хліб земний подавлені в часи ті їли.
Був час, коли найближчі люди відвернулись,
На біль душевний мій не відгукнулись.
Бувало, друзі нехтували часто мною,
Та благо — адже близько був в ті дні з Тобою.
продолжение

Так довго думав, перш ніж ці рядки писати,
Чи у вірші, чи у поемі показати,
Про те, що Бог благий і добре чинить нам,
Турбується про все, за всім слідкує сам.

І місяці, роки у роздумах сидів,
Наважився — паперу їх віддать зумів.
Слова подяки хочу виразити Богу,
За красоту землі і щиру допомогу.

Твій ніжний почерк, Боже, видно у природі:
Я в захваті від нього всюди. При нагоді
Задумуюсь про ідеал, який задумав Ти,
Про досконалість, вищі форми красоти.

Блакитне небо, що притягує наш зір,
Для людства створено, о друже мій, повір.
Хмарини, що пливуть на висоті повільно,
Багаж дощів, снігів несуть у собі вільно.

Проміння сонячне теплом нас зігріває,
І місяць, що вночі світить не забуває.
Далекі зорі неба із любов’ю мерехтять,
Галактики у нескінченності висять

Любов Божа

Вона тебе окриляє,
Із нудьги вириває,
Навчає довготерпіти,
Не заздрити, правду любити.
Усі тягарі переносить
І тільки обману не зносить,
Не гнівається, не гордиться,
Турбується, не ліниться,
Вона усе покриває,
Людей із біди визволяє,
Вірить у все, усе терпить,
Мета її – милосердя!
Вона жива – це не мрія,
І є у тебе надія
Знайти її і пізнати,
Не треба по світу блукати
Лиш мати серце відкрите,
Щоб Ісуса туди запросити,
А Вона уже тут - на порозі
Ця вічна Любов Божа.
E.Kaчан

Дух Святий наповни серце

Дух Святий! Наповни серце
Тою чистою водою, що стікає із небес,
Дай торкнутись того Царства,
І вклонитися престолу,
Де живе Творець чудес!
Він Володар всього світу
Бог богів і Цар царів
За зимою прийде літо,
А за літом прийде осінь,
Та незмінним буде Він!
Кожен день Йому належить,
Бо Він сонце підійма!
І за зорями Він стежить,
І дає лісам одежу,
Щоб раділи ти і я!
Бийте гучно барабани,
І лунайте голоси!
Поскидали ми кайдани,
Позализували рани,
Хоч були колись в грісі.
Йому вірші, Йому пісні
І найкращії слова,
В Господі ми підростаєм,
Дух наш сили набирає,
Щоб творить Його діла!
Будем славити щоденно,
Возвіщать Імя Христа
Щоб ця слава не минала,
І щоб людство підіймала,
І лилася як ріка!
Е.Качан

Промінь сонця
Промінь сонця звеселяє
Сині-сині небеса,
Світ наш білий окриляє –
Подивись – яка краса!
Босоніж пробігтись хочу
По зеленій цій траві,
Бо дарує барви літо
І тепло своїй землі.
Доторкнутися я хочу
До холодної роси,
І пізнати Волю Божу,
Моє місце в цій красі.
Щоб не марно милуватись
Тим, що створене Отцем,
Щоб іти і малювати
Шлях Господнім олівцем.
Щоб не просто жили люди
І померли у свій час
Слово Бога нести будем,
Бо вогонь горить у нас.
Будем нести перемогу
І Господні чудеса,
Бо живем для Слави Бога
По дорозі в небеса.
Е.Качан

Господь надіється на тебе

Як подих сонця стукає у двері,
Так наш Господь надіється на тебе
Бо він збирає всіх своїх овець,
Щоб чути стукіт люблячих сердець.
Готуй своє вбрання ще зранку,
І очищай від бруду вишиванку,
Щоб слово Господа нести у чистоті,
А не лишатись з даром цим насамоті.
Ти тільки не барись, неси, як цінний скарб,
І не шкодуй для цього світлих фарб.
І Дух Святий прийде на допомогу,
Щоб показати Господа дорогу.
Е.Качан

-2-

Тут промайнула думка – це Господь!
Усіх знаходить хто його шука,
Він промовляє: «Жду тебе, приходь
В Мої обійми – заспокою Я!»
Та раптом сумнів взяв мене:
«Ні Боже, Боже ні!
Не підійду до Тебе ,
Бо я грішний і життя моє в пітьмі!»
Та Бог пробачив, і підняв, і обігрів,
І ожила поранена душа
А потім в серце я Ісуса запросив,
І там почув – радіють небеса!»
А ще Господь подарував вогонь,
І цей вогонь запалює серця,
Його ймення – Ісусова любов,
І перемога Господа – Христа!

Е.Качан

Вогонь

Я буду Богу руки простягать,
Щоб у мені вогонь горів, а не жеврів,
Щоб людство від неволі рятувать,
Для цього Він мене підняв і запалив!
Ніхто не хоче змарнувать життя,
Та все ж по-різному летять в людей роки,
У когось день – як те брудне сміття;
А хтось його цінує, як скарби.
Та в чому ж цінність – збудувати дім,
А може народити п’ять малят,
Пізнати велич гір та глибину морів,
Чи, може, посадити пишний сад!
Де те, що душу зігріва в усі часи
Чи ти юнак, а може вже старий,
Чистіше від холодної роси,
І важливіше будь-яких надій.
продолжение