* * *

Скажи мені слово утіхи й любові
І ніжно торкнися моєї душі.
Щоб знову дзвеніли прекрасні і нові
Мелодії неба в ранковій тиші.
Повій Твоїм Духом у змучене серце —
Втомилось воно у земній суєті.
Мов ніжне проміння, що кидає сонце,
Любов запали у моєму житті.
Дай сил розказати для цілого світу
Про хресний Твій подвиг любові й тепла.
Щоб грішні серця Твоя кров Заповіту
Звільнила від болю, неправди і зла.
Нехай же присутність Твоя зігріває,
Нехай в моїм серці лунають пісні.
І слава й подяка Тобі не змовкає,
Бо Ти є зі мною, бо Ти є в мені.
Ю.Вавринюк

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

* * *
Утомлені ноги ішли манівцями,
Вбираючи пил палестинських доріг.
Бруківкою вулиць, піском та полями,
І люди спішили усюди до них.
Несли вони радість, спасіння та втіху,
Здоров’я для хворих і мир для сумних.
Ішли у палаци, під вбогії стріхи,
Звільняючи душі від болей земних.
Сьогодні ці ноги ідуть по дорогах
Двадцятого віку, криваві, в пилу.
Ідуть до людей, що забули про Бога,
Проходять по кожному місту й селу.
Мій друже, чи чуєш ці лагідні кроки,
Що хочуть для серця принести спокій?
Вони все ідуть крізь століття та роки
З новиною радості, волі й надій.
Сьогодні стежина у небо відкрита,
Бо ноги Ісуса ступали по ній.
Вони ж бо проклали для цілого світу
Дорогу до щастя і здійснення мрій.
Ю.Вавринюк

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

* * *

Ісус Христос розп’ятий був не раз.
Там, на Голгофі, це було уперше.
Умер од смерті, може,— від образ,
і за життям не пожалів, умерши.
А потім розп’яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп’яли його в мені,
і розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи — як розкрита рана…
Лiна Костенко

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Псалом 1
Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, —
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда, — він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті в нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік над боркати крила.
А хто від правди ступить на півметра, —
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без’язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
ладен кадити херувимський ладан,
той хоч умре з набитим гаманцем, —
душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.
Бо так воно у Господа ведеться —
дорога ницих в землю западеться!
Лiна Костенко

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Псалом 18


Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу, —
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і оболи, —
вони ж моїми друзями були!

Лiна Костенко

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Бики мене оточили, вже їхня злоба, як хащі.
Вже пси вишкіряють на мене, як леви, криваві пащі.
Я ж, як вода, розлитий, душу мою загидили.
Серце, як віск, розм’якло, з нього виліплять ідолів.
М’язи мої розв’язались, вмерло моє терпіння.
Язик моєї розпуки спалив моє піднебіння.
Бо пси мене оточили, бики узяли на роги,
Обліг злоязикий натовп, протяв мені руки й ноги.
Вже ділять мою одежу, уже й жеребкують шати.
Чому ж ти не хочеш, Боже, на поміч мені поспішати?!
Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного,
Душу мою, одиначку, із лап собаки саженого!
Я тихо молився, Боже, тепер я кричу вже криком –
прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим!
Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому, —
на всі свої покоління імення Твоє кричатиму!
Чи я завинив чим, Боже, чи я для того й родився?
Голос мій одинокий об вуха Твої розбився.
Увесь я уже розлитий, мов чаша гіркого трунку.
Далекі слова мого крику від снів мого порятунку!..
Лiна Костенко

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Псалом 22

Боже мій, Боже мій, Боже! Душу врятуй від грабунку!
Далекі слова мого крику від снів мого порятунку!
Боже мій, я ж Тебе кличу! Що ж Ти робиш зі мною?
Що ж Ти мій голос, Боже, мені ж повертаєш з луною?
Боже, хіба ж Ти пустка? Чом же Ти одвернувся?
Наші ж батьки Тебе кликали — і Ти до них відгукнувся.
Ти ж їх визволив, Боже! Були вони, Боже, спасенні.
Були вони вільні, Боже, хоробрі були і пісенні.
А я — ніщо. Одоробло. Опудало власних городів.
Я — посміховисько людське, бидло поміж народів.
Не віддаляйся від мене, дай мені грім Твоїх кроків.
Немає у мене війська, немає у мене пророків.
продолжение

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

:::::: :::::::::::: Хай у душі панує свято,
Хай успіхів буде багато!Хай завжди і у всім щастить.
І хай Тебе Бог благословить!!!

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Любіть

Любiть невимушено, щиро,
Любiть завжди, любiть усiх.
Любiть, коли ослабне вiра,
Коли в сльозах чи чути смiх.
Любiть, як розум каже iнше,
Коли нема за що любить.
Любов не та лише, що в вiршах,
А та, що з жертвою спiшить.
Любiть! Мiцнiш, як мати сина,
Що над колискою не спить.
Нехай любов самарянина
Научить ближнього любить.
Любiть, хоча душевнi рани
I заважають це зробить.
Як серцю тяжко-тяжко стане,
Лише любов його зцiлить.
Любiть! Вiзьмiть голгофськi рани
Як приклад жертви i тепла,
Щоб вас пiд святостi знаменом
Любов у небо привела.
Ю.Вавринюк

почему внучка моя такая любимая и желанная?голос крови?

Малює Бог.
Бог – чудовий художник,
Фантазер незрівнянний,
Він малює – де хоче,
В нього фарби живі.
Очі вмию спросоння:
Бог малює вже зрання
Пензлем сонячним дивним
На росинках в траві.
Просто треба навчитись
Бога скрізь пізнавати.
В Нього стільки багато
Фантастичних ідей.
Я дивлюсь і радію,
Хочу й вам розказати:
Любить Бог малювати,
Бо Він любить людей!
Любить Бог малювати,
Коли сонце сідає.
Він розмішує гарно
Кольорів акварель
І зірками малює,
Світлом ніч вишиває,
Грає сяйвом полярним
Й міражами пустель.
Бог малює на хмарах
У високому небі,
Там, де мчить блискавиця
І гуркочеться грім...
А якщо ти захочеш –
(Дуже прагнути треба!)
Намалює веселку
Він у серці твоїм.

Пусть Рождества чудесный свет в душе горит не угасая,любовью будет год согрет и сбудется мечта любая!!!