![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Коли у серці буря
Коли у серці буря неспокою І радість враз віднесла течія, Лиш небо чисте-чисте наді мною, — Я чую голос: «Дочко, ти — Моя!» А сльози по щоках, немов росинки... Не очі плачуть, це душа моя. Любові Божої не варта я й краплинки... Та голос той же: «Не покину Я...» І небо нахиляється ще нижче, Мене вкриває крилами блакить. Даремно вітрюган осінній свище, Мій Бог зі мною, мій Господь не спить! Я з Ним зумію шлях свій подолати, Я все одно ввійду у небеса. О, Він навчить, як рук не опускати, З моїм Христом я вірю в чудеса. Ми з Ним удвох минемо небезпеку, Здолаєм перешкоди кам’яні. А небо близько, пристань недалеко — Ісус вінець простягне там мені. Ну а сьогодні хай бушують хвилі, Нехай дощі проллються затяжні. Коли мої ослабнуть знову сили, То небо промовлятиме мені. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Дотик неземної любові
На обличчі —усмішка, а в серці — печаль. Чому сталось в житті так — не знаю. Хто підписував вирок і вдарив печать? Хто налив повний келих відчаю?.. Чому так у житті — не збагну: Світить сонце, а в серці — злива. І гіркий смак трави полину, Й жити далі на світі несила. Був недавно початок, а вже — кінець. Що це: сон наяву чи чекання? Ніжним подихом віє в саду вітерець — Так, це ніч — темна ніч, ніч остання. ...Хтось на голову руку мені поклав — Я відчув теплоту долоні. «Я люблю тебе, чуєш, люблю», — сказав І всю душу щастям наповнив. Тріпотіло серце моє, мов птах, Із очей рясно капали сльози. Радість в грудях моїх, в очах. І я ніби летіти в змозі. Знаю я, хто спасає в житті І так лагідно дивиться в очі. Він за мене помер на хресті. Слава, слава Тобі, Авва, Отче! |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Життя — це стежка в полі
Життя — це стежка в полі, Життя — це стигла нива. В руці Господній доля, І я з Христом щаслива. Життя — це буревії. Життя — це шум прибою, Та в мене є надія — Бог поруч йде зі мною. Життя — це моря хвилі, Водночас радість й сльози, Та Бог дарує сили Пройти по цій дорозі. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
-4-
Вибери любов!… Та не будь-яку, а справжню любов… Любов, яка довготерпить, яка милосердствує, любов, яка не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться не чемно, не шукє свого, не гнівається, не думає поганого, не радіє з неправди, але тішиться правдою… Любов, яка все зносить, вірить в усе, сподівається всього… Любов, яка ніколи не перестає… Спробуй любити по-справжньому, ти переконаєшься, що це не легко… Спробуй, бо лише тоді пізнаєш, як сильно Я тебе люблю… з любовью твій найкращий Друг… Христос!!! |
![]() |
![]() |
|
||||
|
-3-
Ти уявляєш, як важко при цьому далі продовжувати любити, як важко далі жити з цим?..- Ні, ти не знаєш, як Мені важко… Ти навіть не уявляєш, тому що ніколи по-справжньому не любив… Я можу ще багато чого говорити про любов, але хіба про неї говорять?.. Справжня любов не в словах… Справжню любов виявляють і доводять на ділі… Розповісти або описати її не можливо… Якщо ти справді хочеш дізнатися, що таке справжня любов, якщо хочеш пізнати що це, то тобі… слід просто любити… |
![]() |
![]() |
|
||||
|
-2-
Ти уявляєш, як сильно вона шкодить серцю і як швидко вона може його залікувати?.. Тизнаєш, як важко усвідомлювати і переконуватись в тому, що чиїсьсловалюбові до тебе, чиїсь освідчення в коханні залишаються лишесловами?.. Коли насправді ти нікому не потрібен?.. Ти уявляєш, як боляче бути потрібним лише “інколи”, як боляче, коли тебе просто використовують, а потім відкидають? |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Автор не известен, но какая сила!
28 декабря, 2007 года -1- …Ти знаєш, що таке любити?.. Ти знаєш, як це - любити, коли не любиш… любити, коли не люблять… любити того, кого не люблять… Ти можеш собі уявити як важко, коли того, кого любиш немає поруч?.. Ти уявляєш, як це важко - боротися проти любові?.. Ти уявляєш, яка вона сильна?- Вона може зламати будь-що і будь-кого!.. |
![]() |
![]() |
|
||||
|
Душа чекає, Господи, Тебе
Душа чекає, Господи, Тебе. Вона летіла б вже тепер додому. Мене так вабить небо голубе!.. Але Тобі, мій Господи, відомо. Зітру порою із очей сльозу... Сумую так за вічним світлим краєм. Я буду йти крізь вітер і грозу. Ісусе мій, з Тобою все здолаю. Коли від болю серце защемить, Коли лукавий хоче спокусити, У небі синім я знайду в ту мить Твій ніжний погляд, любий мій Спаситель. Блакить небесна, пречудова ти! Я музику чудесну серцем чую. Той спів, що лине ген із висоти... Ти ним, Ісусе, рани всі лікуєш. В Твоїх руках — навіки, мій Господь, І тільки Ти — Творець моєї долі! Просила б я: «Сьогодні вже приходь!» Та не моя — Твоя хай буде воля. Чи довго тут — відомо лиш Тобі. Дай сил не загубитися в спокусах І не ослабнути у боротьбі... У тиху пристань приведи, Ісусе! |
![]() |
![]() |
|
||||
|
В Божому Світлі
Я приходжу до Тебе і стаю на коліна… Вірю в Божого Сина!!! Освяти і омий! Ти — Могутній і Вірний, Ти — Благий і Нетлінний!!! В моє серце поглянь і його перевір. Подивись, чи не йду я дорогою злою І на вічну дорогу мене попровадь. Ти є Світло!!! Не дай же блукати пітьмою, Порятуй від спокус і нечистих принад! Я виходжу у світло. Ще мружаться очі… Порятуй від думок і поганських утіх, А душа умирає, як листя, тріпоче, Бо у Божому Світлі виявляється гріх! Поклади на уста мої пильну сторожу. Чим наповнене серце — те й говорять уста… Обнови розум мій, Своїм Словом, о Боже, Щоб із серця лилася Твоя чистота… Галина Ливицька |
| Powered by vBulletin® Version 3.8.6 Copyright ©2000 - 2011, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot |