* * *
Кожен день, як урок довіри,
Кожен день, ніби в прірву крок.
І хоча помилок без міри,
Повно й сонця, пісень, зірок.
Як ступаєш у нікуди –
Зверху небо і знизу теж, –
Серце б’ється одним: “Лети!
Не впадеш, не впадеш, не впадеш!”
А спіткнешся, то маєш крила.
Сумнів геть! Бо з тобою Бог.
Знову котиться з гуркотом брила
У провалля твоїх тривог.
Зоряна ЖИВКА
|