Пілігрим
На крилах вранішніх вітрів
Летів я до морів далеких,
Як від гнізда свого лелека
До незнайомих берегів.
Я заблукав посеред скель,
В темряві мороку безмежнім.
Палив мости, фортеці, вежі
Один у вихорі пустель.
Та Ти й тоді за мною стежив
З небесно-зоряних осель.
В пустелі квіти проросли,
Темряву світло розігнало,
З руїн моє життя постало,
Зі скель джерела полились.
Я встану рано на зорі
Тобі хвалу, Святий, віддати!
Ти вже спішиш мене вітати
Й ласкаво дивишся згори.
|