На Різдво
Щедро сіє сніжинками зоряне небо,
Відганяє засмучені роздуми геть.
В час Різдва в Україні тихенько до Себе
Немовлятко святе знов скликає людей.
Пастухи знов приходять під
анголів пісню,
Мудреці знов приносять для Нього дари.
І наспівує вітер про радісну звістку,
І від інею срібні стоять явори.
Як колись, самодержець,
на Ірода схожий,
Прагне знищити чисте, святе Немовля.
Але й досі жене вітер хмари ворожі,
І під звільненим небом спочине земля.
Простягаються ручки — рожеві, маленьки, —
Ніби хочуть в обійма прийняти весь світ.
Пригорнути до серця, мов лагідна ненька,
І зігріти у цій українській зимі.
Бо народ ще і досі про Бога не знає,
Не шанує Його, лише мерзне в гріхах...
Ось чому Немовля до цих пір закликає
Неспасених людей в українських снігах
Богдан Смычка
|