Я до Бога прийшла і у Нього знайшла
Ту перлину, що довго шукала,
Ту дорогу, що в небо мене привела
По життєвих крутих перевалах.
Народившись згори, не мовчу, говорю
Про Любов у вінку із тернини,
Про єдину мету, про країну святу,
Що її Бог дарує людині.
Коли прийде відчай, не зітхаю, співаю
Пісню серця, що смуток розвіє,
І надій не втрачаю, а в молитві стрічаю
День новий, що на сході зоріє.
Я на місці не стію, лінь прогнати зуміла,
Бездіяльність — то ворога зброя.
За земнії труди будуть щедрі плоди —
Вони в небо підуть за мною.
І настане весна вічна і неземна.
А в душі вже веселка заграла,
Бо ж до Бога прийшла і знайшла, віднайшла
Ту перлину, що довго шукала.